Федерална резервна система (ФРС) незалежність стикається з фінансовими викликами

Колись голова Федеральної резервної системи (ФРС) міг вільно критикувати безвідповідальну витратну поведінку політиків. У 1990 році Алан Грінспен повідомив Конгресу, що зниження процентних ставок можливе лише за умови скорочення дефіциту. У 1985 році Пол Волкер навіть чітко вимагав від Конгресу зменшити федеральний бюджетний дефіцит приблизно на 50 мільярдів доларів в обмін на "стабільну" монетарну політику. Ці висловлювання містили попередження для Конгресу та Білого дому: якщо не вжити заходів, можуть виникнути ризики економічної рецесії.

Однак, сьогодні ситуація змінилася. Президент США чинить тиск на Федеральну резервну систему (ФРС) з приводу питання процентних ставок. Нещодавно президент заявив, що федеральна фондова ставка "принаймні на 3 процентних пункти вище", наполягав на тому, що "немає інфляції", і критикував голову ФРС Джерома Пауела за повільну реакцію. Такий підхід не лише спрямований на стимулювання економіки, а й має глибшу мету — сподівання, що ФРС профінансує дефіцит.

Виступ президента насправді натякає на стан "фінансового домінування", тобто монетарна політика підпорядковується потребам державних витрат. Він стверджує, що зниження процентної ставки на 3 відсоткові пункти щорічно може заощадити країні 1 трильйон доларів, і це заява позначає його як першого американського президента, який чітко закликав до фінансового домінування.

Поточна ситуація суттєво відрізняється від минулого. У 1980-х роках співвідношення державного боргу до ВВП становило лише 35%, що, здавалося, було легко керувати. Сьогодні цей показник зріс до 120%, а витрати США на виплату відсотків навіть перевищують витрати на оборону. Це ставить Федеральну резервну систему (ФРС) в складну ситуацію: підвищення процентних ставок може ще більше загострити фінансові проблеми, а не вирішити їх.

Виклики, з якими стикається Федеральна резервна система (ФРС), походять не лише від тиску з боку президента, але й від зростаючих фінансових потреб. Наразі 73% федеральних витрат становлять необов'язкові витрати, що є значним збільшенням порівняно з 45% у 1980-х роках. Це означає, що для скорочення дефіциту необхідно буде суттєво скоригувати ключові програми, такі як соціальне забезпечення та медичне страхування, що політично практично неможливо.

Колишній економіст Міністерства фінансів США Девід Беквортс зазначив, що коли зростають витрати на обслуговування боргу, а бюджетний профіцит політично недосяжний, доводиться робити певні жертви. Ці жертви можуть проявлятися у вигляді більшого боргу, більшої емісії грошей або обох варіантів. Він застеріг, що якщо рівень боргу надто високий і продовжує зростати, Федеральна резервна система (ФРС) може бути змушена задовольнити фінансові потреби, втративши тим самим економічну незалежність.

Хоча Бекворт залишається оптимістом і вважає, що до цього, ймовірно, не дійде, він також визнає, що нинішня увага не повинна обмежуватись лише висловлюваннями президента щодо зниження процентних ставок. Набагато важливіше зосередитись на зростаючих і неминучих фінансових потребах та їх впливі на Федеральну резервну систему (ФРС).

Зараз кожен усвідомлює, що поточна фінансова політика уряду США є нестійкою. Ключове питання полягає в тому: хто має вирішити цю проблему? Виклики, з якими стикається Федеральна резервна система (ФРС), полягають не лише в підтримці незалежності, а й у пошуку балансування в складному економічному та політичному середовищі для підтримки довгострокового економічного здоров'я країни.